Давай зробимо це, друже!
Давай!
Круто!
Це хвилюючий момент! Ми їдемо до Одеси, що триватиме приблизно 11 годин, я гадаю…
Одеса, Україна.
Отже, серед перших вражень – ці широкі красиві бульвари з деревами.
Дерева створювали навіс з тіней, коли ми їхали в центрі міста.
Тут усе здається більш величним.
Відчувається, що колись це було дуже важливе місце.
Це відчувається і в архітектурі, і в тому, як місто було закладено.
Мені казали, що багато французів та італійців були архітекторами багатьох цих конструкцій.
Багато крутих деталей, таких, як плющ і виноград, які ростуть на будівлях.
У мене виникло відчуття Середземномор’я, але з українським присмаком.
Як завжди, виклик – знайти класних місцевих,
тому що одна справа – поговорити про місце, про яке я не знаю,
або дістати деякі основні історичні факти.
Інша справа – знайти класних людей, які б допомогли мені перенести це місце на камеру.
Я тут з Денисом. І зараз він збирається показати мені одне з найкращих місць у місті.
Так, ми йдемо на канатну дорогу.
Залазь, Денисе!
Як ти вважаєш, ці штуки регулярно обслуговують?
Еммм…
Який культурний досвід! Це з радянських часів?
Так.
Ми прямуємо просто до Чорного моря, це неймовірно.
Це крута штука.
Одним з найбільших сюрпризів щодо Чорного моря було те, що воно зовсім не чорне.
Так, і люди з цієї частини світу, звісно, про це знають.
З того, що спостерігав я, іноді воно набуває темно-синього чи бірюзового кольору.
Воно просто створене для цієї пляжної культури, а ще вся ця атмосфера вечірок на пляжі…
Також тут масивна доріжка, дуже відкрита і розширена.
Коти тут усюди. Тут культ котів.
Ми говоримо про те, що тут багато котів. Чому?
Тому що колись сюди привезли котів для того, щоб вони боролися з пацюками, які потрапляли сюди з кораблів.
Зрозуміло. Я перевірю це. На кожному подвір’ї я бачу котів.
А ще я бачу чудовий внутрішній дворик. І тут смердить котячим лайном.
Так, досить звично. Тут його багато, я це помітив.
Це прекрасно, друже. Це нормально?
Так.
Такі внутрішні двори, як цей?
Типовий, дуже типовий внутрішній дворик.
Дуже типові…Ти знаєш, чому вони так побудовані?
Щоб створити тут спокійний внутрішній простір?
Це довга історія спільного проживання, спілкування.
Хмм…
Тут так тихо….
Ти можеш почути, як люди миють посуд, як хтось вішає свій одяг сохнути,
а ввечері можна почути балаканину людей з вікон, можна відчути запах риби, яка смажиться.
Дуже класно.
Тут багато барв. Я бачу барви на будівлях, на людях.
Люди одягаються більш яскраво.
Я відчуваю, що тут більш жваво,
тут більше відчуття Сереземномор’я, італійського стилю або ж більш виразного.
Hello, America! Hello, San Francisco!
Люди показують свої емоції.
Життя на вулицях тут значно повільніше, ніж у столиці – у Києві.
Тут дуже розслабляюча атмосфера, дуже мелодійно…
Це одне з тих місць, куди ви можете просто зануритись,
і піти на вулицю й отримати купу задоволення просто гуляючи цими чудовими довгими бульварами.
Це портове місто з історією: колись тут був дуже великий порт і місто було дуже багатонаціональним.
Справжні портові міста завжди насичені духом пригод.
Як гадаєш, українські капітани на суднах заробляють 10 тисяч на місяць?
Так, я знаю.
Отже можна заробити приблизно 60 на рік,
Може й більше, якщо ти не маєш родини і хочеш провести усі 12 місяців у морі.
Потрібно пройти довгий шлях, щоб стати капітаном.
Це ніби дикий захід Європи.Тому ще це ніби європейська країна,
але тут є такі недоліки, як погані парковки, закони не працюють, але тут так багато свободи.
Особливо якщо ти підприємець, деякі речі не надто контролюються.
Тут можна дуже легко заробити перші гроші,
але ти матимеш справу з корупцією.
Я відчуваю значний контраст між старим і новим.
Це можна виразно побачити це в архітектурі
Багато будівель просто розвалюються, багато потребують реставрації.
А потім ви бачите ці нові осередки бізнесу, які виглядають дуже сучасно.
І вони знаходяться в одному будинку. Тобто, одна будівля може розвалюватись на частини згори і виглядати покинутою.
а внизу – нові підприємства, під гарним керівництвом і чудово спроектовані.
Під цим асфальтом лежить бруківка.
Так, більшість Одеси покрита бруківкою, але чомусь більша частина бруківки під асфальтом.
Але ця бруківка дуже відома. Насправді, це бруківка з італійської лави.
Ааа, точно. Виглядає як у Неаполі.
Фактично все місто побудовано з ракушняку. Це ракушняк.
Він утворився з мушель за мільйони років у морі.
Тому коли почали будувати місто, найпростішим способом було копати під землею і видобувати ракушняк та будувати місто.
Тому зараз у нас величезна смуга катакомб під містом
Ти можеш її дослідити, вона найбільша в Європі.
Можна сказати, що місто приховує свої найкращі часи за своїми стінами.
Не знаю, коли це було. Можливо, у ХІХ столітті.
Це було тоді, коли настали часи найбільшого процвітання.
Отже, зараз не ті часи, али ви бачите, як ця молода енергія ніби проривається.
Здається, що тут відбувається щось на зразок відродження.
Люди створюють це, і це можна відчути на вулицях.
Приємно спостерігати, що місто змінюється, люди, менталітет також змінюються.
Як це відбувається? Що ти маєш на увазі?
Тобто, те, що ти бачиш зараз накруги цього парку більшою мірою створено молодшим поколінням.
Так.
Молодшим поколінням, яке прагне змін.
Це новий менталітет, і я бачу, як це позитивно впливає.
А ці поліцейські, що йдуть у нашому напрямку зараз?
Вони з академії, тож вони ще не корумповані. Але…
Віра. Віра? Не думаю, що багато людей мають достатньо віри у те, що це можливо.
Маю на увазі, що досі існують стереотипні погляди, що у нас немає майбутнього, Україна розвалюється,
що варто переїжджати до Сполучених Штатів, наприклад.
Справді.
Хоча вони знають про них небагато, не знають про Сполучені Штати.
Можливо, життя там краще, а може й ні.
Так.
Лише одне можна точно сказати: по-перше, ти не зустрінеш Бреда Піта на голівудській доріжці,
як тут вважають деякі люди, просто як у кіно.
Коли сталася вся ця політична ситуація з Росією, після війни, люди тут, увесь їхній менталітет і вся психологія струсонулися.
І певна частина людей відчула у собі момент пробудження.
Ось у чому я бачу зміни.
Люди накруги, я бачу це в їхніх очах, і я дуже пишаюся ними.
Існує вислів: “Складні часи створюють сильних людей, сильні люди створюють гарні часи,
гарні часи створюють слабких людей, слабкі люди створюють складні часи”.
Увечері тут повно людей, так?
Так, тут стає людно увечері або ж коли гарна погода.
Кожного вечора тут влаштовують кінотеатр, щось на зразок кінотеатра під відкритим небом.
Це смачно.
Круто.
І це велика порція, чи не так?
Так, досить велика.
Я знаю одне чудове місце, де можна смачно поїсти.
Ага.
Це “Alive”.
Ooо, трохи реклами!
Це накраще місце в Одесі.
І вам дякую! Гарного дня!
Дуже смачно.
Я дуже рада, що вам сподобалось.
Я теж.
На Одесу дуже вплинула єврейська культура.
Тут досі багато людей,багато приїздять з Ізраїлю,
багато людей з Одеси емігрували до Нью-Йорка.
Так.
У Нью-Йорку навіть є Маленька Одеса.
Я був там усього кілька днів, але їжа, яку я куштував, була неймовірною.
Багато морепродуктів, часнику, петрушки, чабрецю,
обвуглені овочі, мені подобаються такі обвуглені овочі,
які було приготовано на грилі і на них чорний наліт.
Сергію, що ти розповіси мені про це місце?
Колись це місце було кінотеатром, на початку XX століття.
Потім тут була церква, потім – рок-клуб,
і зараз це “Міський ринок їжі”.
Що сталося, друже?
Щойно ми пройшли секретним підземним шляхом з “Міського ринку їжі” до грузинського кафе.
Мені дуже подобаються такі шляхи.
Тобі це подобається?
Дуже подобається.
Це вражаюче.
Тобі варто зайти всередину.
Там прекрасно.
Дуже цікаво в Одесі. Стоїш біля університету, і, раптом усвідомлюєш, що навколо багато азіатів, індійців, представників Близького Сходу.
80% студентів медичного університету не є українцями. Переважно це люди з арабських чи африканських країн.
Чому? Бо наша медична освіта дуже якісна та дуже дешева.
Ми “випускаємо” докторів для країн третього світу, щоб вони потім повернулись додому та допомагали місцевим жителям.
Цікавий дисбаланс…
Коли ти бачиш таке багатство, а потім ти бачиш занепад. І люди просто зводять кінці з кінцями.
Зазвичай, коли існує такий діапазон економічних відмінностей, злочинність набирає обертів.
Але я не відчуваю, що тут небезпечно на вулиці. Жодного разу.
Навіть коли ходив десь уночі не відчував щось типу “о, тут небезепечно, хтось зараз зустріне мене із ножем у темному провулку”.
Я думаю, що таке трапляється. Але загалом, як мені і казали, це безпечне місто.
Я ціную вашу мудрість та добрі слова. І, дивись, ви, люди яких я зустрічаю, розповідаєте історії.
Мені пощастило зустрітись із дуже класними людьми, які просто неочікувано з’явились та розповіли свої історії, історії своєї країни.
Це дуже мило, мужик.
Це особливе… особливе місце.
Воно трохи середземноморське, трохи слов’янське. І все змішано в одному котлі.
Якщо чесно, це зустрічається в усьому місті.
І це класно. Це те, що робить Одесу цікавою. Мені подобаються такі місця.
Добре. Така моя історія.