The Nation State, Ukraine/Russia

Україна та Росія: Розпад

Все скінчилося. Незважаючи на те, що вони ділили між собою, скажімо, багато чого, та для Марії настав час розправити свої крила – нарешті розірвати її зв’язок з Борисом.

Марія і Борис мають довгу спільну історію. Це важко пояснити, але майже з самого початку їх стосунків, Борис був часткою Марії. В них було так багато спільного: подібна музика, їжа, телешоу ще з самого дитинства, схожі жарти та культурні цінності, навіть спільна любов до того літнього грузинського співака з трьома дівчатами, які постійно крутяться навколо нього. Вони обидва розуміють, що життя – невпинний рух, що вирує між добром та злом; це і є природа життя. Вони виголошували дивовижні тости на вечірках. Марія – сентиментальні, а Борис – мудрі та дотепні.

Проте не завжди вони жили душа в душу. Як пара, Марія та Борис були безнадійно залежними один від одного. Марія відчувала потребу у захисті та фінансовій стабільності, та й сама була необхідна Борису, оскільки робила його величнішим; з нею він нічого не боявся. Марія стала його лінією захисту від зовнішнього світу. У певному сенсі Борис був  пляшкою, в той час як Марія – рідиною. Без неї він відчував себе порожнім.

Марія підкорялася Борису в усьому. Вона мирилася з тим, що він робив. Та зрештою в неї з’явилось бажання чинити опір. Вона спалахнула.

Марія зібрала всі свої сили до купи та залишила його. Він був шокований; Борис був не з тих, кому варто погрожувати чи принижувати його самолюбство. Це він та людина, яка завжди роздає накази.  Показати середній палець могутнішим за нього – раз плюнути!

Щоб зрозуміти, звідки у Бориса така завищена самооцінка, варто лише поглянути на його родину. Батько Бориса завжди демонструє свої м’язи та виглядає суворо, особливо на світлинах, зроблених влітку у сільській місцевості, там, де він сидить на коні. Частіш за все, Борис вважає, що «мачизм» татка – це круто. Якби хтось запитав, Марія сказала б, що десь у 80% випадків Борис схвалює таку поведінку. Її завжди дивували їхні стосунки. Як можна так відчайдушно захоплюватись настільки авторитарною особою?

Потреба Бориса відчувати себе значущим у світі посилюється розчаруваннями на роботі, адже раніше він був більш успішним. Здається, що всі забули про ті великі справи, які він провертав у минулому. Світ крокує вперед – Борис тримається за минуле. Він продовжує жити за тією ж старою бізнес-моделлю, яка певний час годувала його. Але прибутки зменшились в рази. Частина співробітників залишила його, поїхала за кордон в пошуках кращих можливостей в галузі технологій. Він відчув, що не отримує від світу поваги, на яку заслуговує. У нього є вагомі підстави так вважати.

Рішення Марії піти різними шляхами вразило Бориса. Неважливо, наскільки він хотів показати свою силу, йому не вдавалося контролювати душу дівчини; його це розчаровувало. 

Розставання було болісним. Окрім духовних зв’язків, що зародились зі спільного язичницького коріння, Марія та Борис ділилися багатьма матеріальними речами. На відміну від типового американського розлучення, де жінка може претендувати на значну частину майна, в нашому випадку Борис мав величезну перевагу.

Фізично Борис набагато сильніший, ніж Марія, але він досить розумний, щоб усвідомити, що завдавши фізичної шкоди Марії, він і сам постраждає. Натомість він починає забирати дорогі їй речі.

Марія звикла проводити своє літо в особливому місці біля моря. Вона любить солоне і свіже повітря, пишну рослинність і гори, які оточують прибережне святилище. Багато хто з родичів Бориса живе на цій землі, але вони ніколи не були проти Марії та її друзів, які приїздили до неї в гості. Іноді Борис приєднувався до неї, але вона  полюбляла проводити час наодинці, медитуючи, що дозволяло їй відволіктись від урбаністичного Києва.

 Колись земля належала Борисовому дідусеві, але він зробив немислиму річ, залишивши її майбутній дружині свого онука. Отже, Марія прийшла в цей світ, володіючи шматочком раю. Борис теж любить це місце. Як його не любити? Це як Каліфорнія Східної Європи – найкраща частина землі в регіоні. До сім’ї Бориса цією територією володіли османи. Незважаючи на те, що майно офіційно належало Марії, Борис стверджував, що воно від самого початку належить дідусеві,  себто і йому.

Після її від’їзду Борис був не здатен поступатися; він так розлютився, що не зміг повернути Марію, що відібрав її власність і зробив все можливе, щоб вона не поверталась.

Жінка любила інших родичів Бориса, які жила на сході, і все ще мала з ними тісні відносини. Проте цього він її теж позбавив.

Чоловік навіть потурбувався, щоб взимку у її квартирі в Києві не було опалення.

Всі ці випробування були не з легких. Але вона незламна і не дозволить труднощам перемогти її.

Однак, Марія ніколи не існувала сама по собі, без сильної людини поряд,  яка б могла захистити її. Вона завжди була з кимось у стосунках. Незабаром після розставання – чи за покликом природи, чи за життєвої необхідності, вона знову вступає у авторитарні стосунки. В неї дуже мало часу на себе, та вона завжди спирається на керівничі здібності «її чоловіка».

Насправді, у неї непрості відносини з сусідами, і часто вона  змушена виживати. Для неї ніколи не було проблемою знайти когось нового, хто б зайняв роль домінанта – всі її жадають.


Марія – гарна жінка. Вона має стиль, грацію, і глибоку душу. Її очі можуть сяяти, як діаманти, але і заспокоюють, як пухкі білі хмари. В моменти щастя її посмішка наповнює дім життям. Вона випромінює яскраво сяючу енергію для тих, кого вона добре знає.  Для друзів вона зробить, що завгодно.

А втім, жінка недосконала. Іноді Марія сердиться і закривається. Вона сувора до себе. Негативні думки спантеличують її. Вона може устромити ножа в спину та ще й кидатись прокльонами. Так, інколи дуже емоційна. І так, безумовно, темпераментна… Але, незважаючи на все це, її найбільша перевага в тому, що вона справжня.

Ніхто не виявляє темпераментну сторону своєї особистості так, як батько Марії. Здається, він не дбає про доньку, а в основному зацікавлений в набиванні кишень грошима. І, чесно кажучи, щоб зберегти свою владу, він повинен дбати про своїх друзів. «Гроші та контроль, вся справа у грошах та контролі» – це перше, що спадає Марії на думку, коли вона згадує його.

Батько Бориса, який, до речі, дуже заможний, має той самий менталітет, що і батько Марії. З якоїсь причини, Борис не заперечує те, що для його батька гроші і влада є пріоритетами у житті, до тих пір, поки  не буде відновлено гордість родини (і, отже, Борисову). Взагалі, батько Бориса поставив на ноги сина після важкого періоду, який відбувся на межі минулого століття, і той все ще вдячний йому за це.

Марія більш незалежна. Їй не потрібна ніяка допомога; натомість, вона хоче, щоб її батько інвестував у її майбутнє. Або, принаймні, щоб йому було не начхати. Та  її батько навіть не думає про те, щоб допомогти доньці з новим одягом, коли її старе вбрання все в дірках. Проте він прагне придбати якомога більше грошей для себе і своїх друзів.

У Марії немає гідних прикладів для наслідування. Вони завжди роздають шоколад на своїх пафосних званих обідах, так, немов вони могли б сховати свої недоліки за смачними хабарями. Кожна проблема завжди була вкрита шоколадом; Марію вже нудить від нього. Цей шоколад було створено лише з однієї причини: робити гроші; і це батьку вдається найкраще.

Жодного слова про потреби Марії. 

Вона сподівалася, що він змінить свою поведінку після  вибухового бунту. Саме таким чином вона висловила своє невдоволення кілька років тому. Їй не хотілось чинити так багато галасу, але це була єдина мова, яку дорослі були здатні розуміти. На мить здалося, що вони слухають її. Але нічого не змінилося. А тепер потяг пішов. Вона не готова до нового бунту. Просто немає бажання. Та чи не повториться стара історія?

Можливо, відмова батька дбати про неї сприяла її прихильності до домінантних чоловіків. Зрештою, життя продовжується: вона зустріла Річа майже в той самий час, коли  розійшлась з Борисом.

Річ – хлопець з далекого краю. Ім’я «Річ» є скороченим від імені «Річард», яке має три похідні: 1. «Річард», 2. «Річ», 3. «Dick» (скорочений нікнейм) – такий собі варіант, дивлячись не на дуже круту асоціацію.

Річард вирішив звати себе «Річ», що означає «багатий». І багатство це саме те, з чим він хоче себе пов’язати. Він ввібрав в собі образ Голлівудської досконалості  –  широку посмішку з перлинно-білими зубами, красиві риси обличчя і м’яке світле волосся. Марія відразу ж звернула на нього увагу. Він дуже відрізняється від Бориса – відкритий, менш ревнивий, а тому не настільки владний… Він навіть миє посуд після того, як Марія приготує їжу. Все з Річем здається легким. Після труднощів з Борисом –  це наче ковток свіжого повітря. Він завжди усміхається, і це здається Марії трохи дивним. «Цей хлопець ніколи не сумує, ніколи не біситься”, – дивується вона. «Це, звичайно, класно, але якось підозріло».

Частина Марії запитує себе, чому Річ цікавиться нею. Вона ще не повністю усвідомлює, але Річ має свої методи контролю. Він робить багато подарунків, запрошує на нічні кінопокази. У певному сенсі, він контролює все в її світі. Його загроза – це хлопці, як Борис; але він може без проблем підійти до «жінки Бориса», щоб привернути її увагу.

Стосунки зав’язались швидко і напружено. Але Річ і Марія не повністю розуміють один одного. Вона дивується тому, що він може запитати незнайомців про їх справи, або його звичці голосно говорити у тихих місцях. 

Річу не затишно в тиші. Він відчуває необхідність розмовляти про погоду або  щось неважливе, щоб заповнити її. Здається, він не може зрозуміти її переваги, не розуміє, як це, бути спокійним наодинці зі своїми думками. Досить часто, він запитує: «що сталося?», коли Марія просто сидить тихо зі своїми блискучими думками, закрита від світу та меланхолійна. Вона постійно порівнює його з Борисом, якому було добре з нею і в спокої.

Хоча Річ час від часу буває доволі спонтанним, проте завжди повертається до ефективного планування речей. В ньому живе незбагненна тривога. Взяти хоча б те, що він просто зобов’язаний досягти чогось монументального в  фінансовому плані.  Хоча б шість нуликів на банківському рахунку. І тільки тоді він зможе дихати і почне насолоджуватися життям.

Річ робить якусь фігню, як обіцяв, але інколи це вже занадто. Він не знає, як зупинитись. Марії здається дивним, що він тягне в кафе свій ноутбук; завжди стрибає від однієї думки до іншої, розмовляючи про наступну вечерю, ще недоївши сьогоднішню, чи обговорюючи якийсь ранковий сніданок, впродовж вечері. Річ не вміє плисти за течією, не залишає важливого без уваги.  

Частіш за все Марія не розуміє, якого дідька він там каже:  «Насмілитися на що? Валютний арбітраж? Додаток на телефоні, який об’єднує геймерів?» Він все продовжує змінювати світ за допомогою дивовижних ідей, щось типу обміну машинами з незнайомцями через цей додаток чи ночівлі у когось на квартирі, доки їх немає, чи «виліт» з універу, щоб прискорити, так би мовити, своє життя… Марія дивиться на це одночасно із захопленням та скепсисом. «Що сталося з нормальними та «безпечними» професіями, як банкір, юрист чи лікар?» – запитує вона себе.

Незважаючи на пастки Річа, здається, він засвоїв урок, який йому знадобиться у якомусь слав’янському буткемпі, цьому навчав молодий Борис минулих літ: необхідна навичка балувати Марію квітами. А жінка, безперечно, небайдужа до квітів. Неважливо, наскільки вона сильна чи непокірна, її блокада завжди спадає, коли чоловік дарує їх. Наразі Річ приносить більше квітів, ніж Борис протягом багатьох років.

Інколи Марія повертається до тями від квіткової інтоксикації та розуміє, що це залежність, якої було б непогано позбутися. Вона мов на гачку, та за все потрібно платити.  Але в певному сенсі квіти необхідні для її виживання. Вони наповнюють її непередбачуване життя красою та дарують  прекрасну мить, несхожу на буденність.  

Дякуючи квітам, вона забуває про таке поняття, як «логіка», та дихає їхнім свіжим, солодким ароматом.    

Одним з дарів Марії є її неймовірна інтуїція. Вона бачить людей наскрізь. Ця навичка відіграє велику роль у її виживанні. Тому з часом вона просочилася у її операційний код.

Річ частенько, наче між іншим, розповідає про свої досягнення … Та Марія бачить ці пусті досягнення наскрізь своїми пронизливими очима. Вона знає, що історії Голлівудського кіно не завжди справжні; деякі з них вона бачить у Річі.

Вона все частіше порівнює Бориса з Річем. Марія впевнена, що він міг би впоратися у скрутній ситуації краще за Річа. Борис міг сидіти в окопах, відморожуючи собі п’яту точку з недопалком у роті, ніби так і треба. Він був здатний, стиснувши зуби, витримувати біль та навіть сміятися разом з товаришами, перебуваючи в жахливих умовах. Частка його полюбляє так робити. Ця частка – це і є справжній він.

Марія не вірить, що Річ зміг би так. Авжеж, він був здатний на це багато років тому, але цього вже немає у його нинішній ДНК. «Чи зміг би Річ це робити довгими холодними зимами?», – вона мордує себе цим питанням. Але Марія знає відповідь. Річ гадки не має, як страждати по-справжньому, як це робить Борис. Бо є щось привабливе у людині, яка вміє страждати.

Марія молодша та її авантюрній стороні до вподоби цей «багатий» хлопець, та коли минає день, а натомість приходить сірість, її душа жадає Бориса.  Жоден чоловік не зможе стати їй ідеальною парою, але й з Борисом зараз вона бути не здатна; рана ще не загоїлась. Принаймні з Річем у Марії немає темного минулого.

Зараз вона з ним. Вона все ще отримує від нього квіти, але тримає дистанцію. Борис зробив все можливе.  Він гуркотить десь на задньому фоні, немов холодильник: інколи чутний, інколи мовчазний, але завжди присутній.

З сусідами Марії, як і раніше, важко знаходити спільну мову, та вона не може показати середній палець жодному з чоловіків; вона повинна все зважити.

Десь глибоко в душі вона знає, що певний час хоче побути на самоті. Знає, що зможе досягнути вищого рівня особистого розвитку лише поза маскулінним пануванням. Хоче оновити себе, пізнати більше про свій внутрішній світ без чоловіка; розквітнути, перетворившись у жінку, котрою вона дійсно може стати…

В ній можна побачити ознаки розвитку незалежності. Вона мріє про день, коли Борис та Річ знаходитемуться на безпечній відстані один від одного. Хоче для всіх миру. Вона вміє рятувати«ся». Не ликом шита.

Вона незламна, їй все до снаги. Одна Марія бореться, інша її сутність повністю у культурному відродженні… принаймні у нервовому центрі, назвімо це столицею.

Сумнівна впевненість кожну хвилину… Тепла літня погода та спокійна вулична музика також додають їй внутрішньої сили. Якщо вона зможе дістати гроші, в неї з’явиться шанс подорожувати тими країнами, про які вона так мріяла.  Марія розмовляє вільно, та в голосі відчувається тривога.

Одного дня вона сподівається зустріти людину, з якою буде жити в гармонії, того, хто буде її розуміти, поважати, прийматиме, як рівну та не користуватиметься нею. Якщо жінка міцно стоятиме на ногах, вона буде готова йти вперед з піднятою головою поряд з правильною людиною, коли прийде час.

Ці персонажі мають ще інші імена:

Марія: Україна

Борис: Росія

Та Річ: США

 


Якщо Вам цікаві відео на Ютубі про американця, який живе в українському селі, скористайтеся цим посиланням.